Право на недоторканість житла і як його порушують у "Львівській політехніці"
Нещодавно стало відомо про локальний скандал у гуртожитках колишньої Української академії друкарства, що після приєднання до НУ "Львівська політехніка" стала називатися Інститутом поліграфії та медійних технологій. Вже не вперше т. зв. "реорганізація" цього закладу демонструє свою антисоціальну і направду антистудентську сторону: здобувачок освіти колишнього УАДу спершу позбавили можливості вивчати факультативні дисципліни, що були доступні до злиття із ЛП, потім виявилося що мешканок гуртожитків, які належали Академії, вирішили виселяти, щоб на їхнє місце заселити студентів Політехніки. Та цього разу зачинився справжній скандал: до кімнат студенток у цих самих гуртожитках без адекватного попередження почали навідуватися невідомі із "перевірками порядку", що супроводжувалися неадекватною поведінкою, нецензурними образами, копирсанням у чужому майні та загалом всіма можливими порушеннями приватності. Ба більше, як виявилося, за результатами таких "перевірок" студенткам може загрожувати виселення, якщо стан кімнат не відповідає задовільному, натомість виконавцям рейду за сумлінну діяльність адміністрація обіцяє преміальні і покращене житло. Словом, посеред білого дня вчинається підтримуване студентським самоврядуванням свавілля, що нагадує каральні заходи тоталітарних режимів, тільки тепер в окремо взятому університеті.
Студентський оперативний загін (СОЗ) або, як їх вже привчилися називати студентки, "оперативники" - орган, що призначений для забезпечення дотримання правил внутрішнього розпорядку в гуртожитках та на території НУ "Львівська політехніка", і саме вони за розпорядженнями адміністрації, органів студентського самоврядування і профкому здійснюють рейди на студмістечко. Така система існує в Політехніці давно, однак нагода познайомитися із нею випала мешканкам гуртожитків №20 і 23 тільки зараз, оскільки за часів існування Академії друкарства як окремого закладу освіти ці гуртожитки належали їй, і там якось справлялися із дотриманням порядку без "оперативників". Функціонують СОЗ не абияк, а за затвердженим внутрішнім положенням, яке пропонуємо розібрати нижче як приклад (але не єдиний!) порушення житлових прав мешканців і мешканок гуртожитків.
Гуртожиток як житло
Почнемо з основ: не дивлячись на всю юридичну специфіку і тимчасовість використання, місце в гуртожитку є житлом того, хто його винаймає, так само як і орендована квартира. І навіть той прикрий факт, що проживання студентів у гуртожитках виключене зі сфери регулювання законів "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та "Про основні засади житлової політики", не робить тих, хто проживає у гуртожитках закладів освіти під час навчання, безправними. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Житлова площа у гуртожитку абсолютно очевидно підпадає під це визначення. Те ж саме прослідковується у Кримінальному процесуальному кодексі: згідно ч. 2 ст. 233, "[п]ід житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом…"
Тепер, коли ми переконалися що місце у студентському гуртожитку є житлом, пропонуємо звернути увагу на 2 моменти: перше - право на недоторканність житла, і друге - регулювання відносин між студентом, що винаймає житлову площу у гуртожитку, і установою, що здійснює управління цим гуртожитком - у нашому випадку, університетом. Невдовзі стане очевидно, що обидва ці питання мають безпосередній стосунок до ситуації у "Львівській політехніці", і можуть слугувати одним із шляхів захисту прав та інтересів мешканців і мешканок гуртожитків колишнього УАДу, а можливо й не тільки їхніх.
Право на недоторканність житла
Що стосується першого, відповідно до статті 30 Конституції України, "[к]ожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду". Те ж саме передбачає ст. 311 Цивільного кодексу. Обидва положення також наголошують на тому, що інший порядок проникнення до житла можливий "у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину".
До речі, щодо злочинів. Кримінальне законодавство також містить положення щодо недоторканості житла. Згідно ст. 162 Кримінального кодексу України, незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років; а ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
Тут варто повернутися до ситуації в гуртожитках ЛП: на підставі спільного рішення Колегі студентів та профкому діє "Положення Студентського оперативного загону" як структурний підрозділ Колегії студентів. Примітно, що це положення є суто творчістю самоврядування і профкому, а не адміністрації (принаймні, так виглядає зовні), і, можливо, це частково повпливало на те, із якою зухвалою безграмотністю цей документ порушує базові принципи недоторканності житла. Так чи інакше, звернімо увагу на деякі пункти Положення.
Відповідно до п. 4.1 Положення, члени СОЗ мають право зокрема "заходити у житлові та не житлові приміщення гуртожитків для виявлення та припинення порушень правил внутрішнього розпорядку". У поєднанні із п. 6.1, де встановлюється такий вид діяльності СОЗ як "проведення планових і позапланових перевірок дотримання правил внутрішнього розпорядку, зокрема, санітарного стану у жилих приміщеннях" і за відсутності будь-яких положень щодо попередження про перевірки і згоду мешканців, фактично СОЗ наділяється повноваженнями, які порушують право на недоторканність житла. Саме це і сталося із мешканками гуртожитків №20 і 23, що раніше належали УАДу, і сталося із особливою жорстокістю через те, що, по-перше, для них ця система була абсолютно невідома раніше, а по-друге, оскільки "перевіркою" займалися абсолютно невідомі для них студенти, які навіть не проживають в гуртожитках і не вчаться з мешканцями у одному підрозділі ЛП.
Крім того, до обов'язків членів СОЗ Положення відносить і "проведення профілактичної роботи з особами, схильними до порушень правил внутрішнього розпорядку" (п. 3.1), що звучить як евфемізм до звичайного залякування і застосування насильства до тих, хто навіть не порушував правила, а лише, вочевидь на думку членів СОЗ, є "схильним" до порушень.
Регулювання відносин найму жилого приміщення в гуртожитках
Друге, на що варто звернути увагу, це те, яким чином регулюються відносини між мешканцями гуртожитків та Університетом. Почати можна із не дуже свіжого, однак частково й донині актуального Житлового кодексу, досі чинна стаття 130 якого встановлює, що "[п]орядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України". Відповідно до п. 7 цього Примірного положення, що було затверджене постановою Кабінету міністрів України №498 від 20.06.2018, користування жилою площею у гуртожитках державної та комунальної форми власності здійснюється виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.
Пункт 1 Примірного положення також вказує на те, що особливості користування гуртожитками, які використовуються для проживання здобувачів освіти у період навчання у закладах освіти, визначаються Міністерством освіти і науки - і такі особливості дійсно визначені "Положенням про особливості користування гуртожитками закладів освіти", затвердженим Наказом МОН №1452 від 21.11.2019. За п. 2 Розділу ІІІ цього Положення, "[у] разі прийняття рішення щодо надання особі жилої площі в гуртожитку адміністрація закладу освіти видає такій особі ордер на жилу площу в гуртожитку (далі - ордер) встановленої форми з одночасним укладанням з нею договору найму жилого приміщення в гуртожитку". На цьому важливо наголосити ще й тому, що ще за часів окремого існування Української академії друкарства, договори із мешканцями просто не укладалися.
Пунктом 2 Розділу І цього Наказу також встановлюється, що на основі цього Положення, а також згаданого вище Примірного положення про користування гуртожитками, заклади освіти розробляють власні положення про користування гуртожитком закладу освіти, яке затверджує керівник закладу освіти за погодженням з органами студентського самоврядування. У "Львівській політехніці" це "Положення про студентське містечко". Також, за п. 8 Розділу ІІІ Наказу, мешканця обов’язково ознайомлюють під підпис з правилами внутрішнього розпорядку, правилами техніки безпеки та пожежної безпеки гуртожитку.
Виходить, що відносини між мешканцем гуртожитку та Університетом на локальному рівні регулюються договором, Положенням про студмістечко, а також Правилами внутрішнього розпорядку, а також на загальнонаціональному рівні спеціальними нормами, закріпленими Наказом МОН №1452 і Постановою Кабміну №498. При цьому, жоден із цих документів не може суперечити законам і Конституції України, і відповідно до ієрархії нормативних актів має нижчу юридичну силу, аніж законодавство (сюди ж належать і вищезгадані кодекси) і тим паче Конституція.
Що це означає на практиці? Те, що саме договір, Положення про студмістечко і Правила внутрішнього розпорядку, а також національні підзаконні акти та законодавство України можуть накладати зобов'язання на мешканців гуртожитку, а також на університет як установу, що здійснює управління гуртожитком. Саме ці документи встановлюють права та обов'язки цих двох сторін, на які вони погоджуються при поселенні нового мешканця до гуртожитку. Але документи, прийняті органами студентського самоврядування/профкомом, як би їм цього не хотілося, не мають такої сили. Правила внутрішнього розпорядку хоч і згадують СОЗ, але лише у двох контекстах: по-перше, за п. 5.1 СОЗ - один із суб'єктів, що здійснює контроль за дотриманням Правил, а по-друге, за п. 3.1 мешканці зобов'язані надавати документ, що посвідчує особу, на вимогу представника СОЗ. Про те, щоб надавати цим представникам доступ до житлової кімнати на вимогу з причин "перевірки" - нічого не сказано. Так само не існує такого зобов'язання і у договорах про надання в тимчасове користування ліжко-місця, екземпляр якого нам продемонстрували мешканці. І звісно ж, саме Положення про СОЗ ні до чого не зобов'язує (і не може зобов'язати) мешканців і мешканок гуртожитків, окрім тих, хто належить власне до СОЗ.
З усього цього випливає декілька висновків: по-перше, університет сам по собі не порушує право на недоторканність житла мешканців гуртожитку, не накладає на них жодних зобов'язань щодо примусового проникнення до кімнат сторонніх осіб; по-друге, що дійсно порушує право на недоторканність так це рішення студентського самоврядування та профкому про наділення СОЗ правом заходити у житлові приміщення. Цього разу вони явно не діяли згідно із чинним законодавством, як того вимагає ч. 2 ст. 40 Закону "Про вищу освіту".
Що робити студентам?
Ситуація, коли твої права порушує не університет безпосередньо, а орган студентського самоврядування, має як негативну, так і позитивну сторону. З одного боку, університет обмежений у втручанні у діяльність ОСС, тож змусити їх змінити положення через тиск на адміністрацію - сумнівна ідея. Також, якщо справа доходить до вирішення судовим шляхом, не дуже зрозуміло, до кого позиватися, адже правовий статус органу студентського самоврядування є доволі невизначеним. Проте є й позитивний бік, про який вже було сказано вище: рішення органів студентського самоврядування не створюють зобов'язань для студентів, які до цих органів не належать. Це означає, що мешканка чи мешканець гуртожитку мають повне право не відкривати двері представникам СОЗ, не пропускати їх до кімнати, а у випадку будь-якого насильницького проникнення, фіксувати й повідомляти коменданту, адміністрації студмістечка, і всіма іншими способами починати скандал. Якщо виламують двері - чудово! Нехай адміністрація подивиться на те, хто псує майно гуртожитку. А надалі розбиратися варто саме апелюючи до того, що жодного зобов'язання підкорятися наказам СОЗ студенти не мають (окрім пред'явлення документа, що посвідчує особу), і користуючись правом на недоторканність житла справедливо відмовляються відкривати незнайомим людям двері. Вірогідно, навіть одного такого прецеденту буде достатньо, щоб змусити самоврядування засумніватися у своїй вищості над законом та інтересами мешканців і мешканок гуртожитків.
Якщо потрібна будь-яка допомога у захисті своїх інтересах в рамках можливого конфлікту з ОСС/профкомом на будь-яких зустрічах із адміністрацією - варто звертатися до осередку Незалежної студентської профспілки "Пряма дія" у Львівській політехніці (первинна профспілка "ПРОЯВ"), представники якої мають повне законне право захищати колективні інтереси студентів у відносинах із адміністрацією, а для повноцінного захисту - долучатися до профспілки. У тому разі, якщо на очевидні порушення з боку СОЗ не буде реагувати адміністрація - це стане гарним приводом для того, аби оскаржувати дії вже безпосередньо університету, зокрема й у судовий спосіб, із чим також готові допомагати як представники профспілки "Пряма дія", так і "Спілки орендарів і орендарок житла".
Зрештою, на зухвалі протиправні дії треба відповідати не менш зухвалою протидією. Іноді самого лише знання своїх прав достатньо, щоб зупинити свавілля, але частіше, звичайно, необхідно боротися разом, адже ніхто не захистить нас краще за нас самих.